Це батьківщина мого батька.Там проживала і проживає вся родина по лінії роду батька. Щодо назви, то як визнає історик Л.Похилевич, воно походить від темно-жовтої глини, в’язкого глею. Спочатку “Глей”, потім “Глева”, пізніше “Глеваха”. І сьогодні один з сільських “кутків” зветься “Глинянка”. Він ніби підказує історичну назву Глевахи. На Глинянці теж проживали мої предки. Глеваха розташована в північній частині Васильківського району. По його території проходить Південно-Західна залізниця. Східна частина селища межує з землями Боярської міської ради. Зі сходу проходить автошлях Київ-Одеса. Загальна площа селища 961 га. В селищі проживає близько 9000 громадян, Нараховується 2000 дворів.

Вперше в історичних документах Глеваха згадується 1471 року.

Тут проживало 8 сімей:
“…по месту это село на реке Глеваха в Киевском землевладении.8 семей ходили на толоку в Белгород. … в 1471 году было 8 человек свободных от военной повинности и подымщины“.
(Архів Південно-Західної Росії, том 7,частина 2,сторінка 1)

А згаданий Бєлгород, це сьогодні село Білогородка.
В 1561 році Глеваха мала 69 дворів і згадується як село, що належало  :

“…землянину Семену Гринькевичу, служившего намеснику Киевского воеводы” який продав його “Киево-Михайловскому Златоверхому монастырю 23 декабря 1563года за 30 коп грошей личбы литовской“
(Л.Похилевич “Уезды Киевский и Радомышельскый” 1887 год, стр.29).

На той час на 1 копу грошей можна було купити 100 пудів жита. Богдан Хмельницький своїм універсалом 1649 року підтвердив приналежність Глевахи Києва-Михайлівському Золотоверхому монастирю і цей універсал згорнутий у трубку, і сьогодні зберігається у державному архіві. Через Глеваху проходив битий шлях, по якому пересувалися війська, як польської шляхти, так і українських козаків. Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 р. під керівництвом Богдана Хмельницького село було зруйноване поляками.

“…село Глеваха на реке Глеваха, пренадлежащее Михайловскому монастырю, было совершенно пусто, гребля без млына“
(Архів Південно-Західної Росії, том 7,частина 1,сторінка 529)

Дорослі чоловіки пішли до війська Богдана  Хмельницького, а решта жителів поселилась далі на захід по річці Глеваха, утворивши нове поселення, малу Глеваху-“малютку”. Звідси і назва сусіднього села Малютянка. Після Переяславської Ради 1654 року настав відносний спокій і люди починаючи з 1695 року почали селитися на місці старого поселення в Глевасі. В 1766 році тут проживало 612 жителів (325 чоловіків і 287 жінок).

Люди жили з хліборобства, серед них були 4 ткачі і 1 коваль.

Панщину відробляли 4 дні на користь монастиря. З 1861 року Глеваха стає волостю, до якої входили навколишні села: Кожухівка-272 двори, Будаївка(Боярка)-273 двори, Віта Поштова-71 двір, Мархалівка-122 двори, Крушинка-189 дворів, Бобриця-13 дворів, Данилівка-131 двір, Дранівка-89 дворів, Звонкова-90 дворів, Липський Скиток-126 дворів, Забір’є-189 дворів, Малютянка-156 дворів.
Волость володіла мирським капіталом у сумі 8480 крб. 58 коп. з яких 5795 крб. 60 коп. даний селянам кредит для будівлі осель. Волостний старшина одержував 190 крб. на рік а волостний писар 480 крб. на рік. Мій предок Копейка Яков Петрович (1839-1908 рр.) прапрапрадід був волостним старшиною Глевахи. У метричному запису від 21 жовтня 1885 р. про народження у Якова Петрова Копейки та Агрипини Тихонової сина Якова вказано, що Я. П. Копейка був волосним старшиною (ф.127, опис 1012, спр.1960, арк.78 зв.-79). В зв’язку з будівництвом залізниці (чугунки) у 1870 році швидко зростає значення Будаївки (Боярки), яка на той час стає центром відпочинку Київського панства. Тому в 1912 році волость разом з Глевахою переходить в Будаївку (Боярку). В 1922 році за рішенням сходу жителів села Глеваха переходить до Васильківського району. Жителям зручніше і вигідніше було ходити на Васильківський базар. Сьогодні селище міського типу Глеваха, Васильківського району, Київської області.